ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ

ПРЕАМБУЛА

Беручи до уваги, що народи Об’єднаних Націй знову підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресу та поліпшенню умов життя при більшій свободі;

беручи до уваги, що Організація Об’єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами без будь-яких відмінностей за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина;

беручи до уваги, що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист, — як до, так і після народження;

беручи до уваги, що необхідність у такій спеціальній охороні була вказана в Женевській декларації прав дитини 1924 року і вказана у Загальній декларації прав людини, а також статутах спеціалізованих установ і міжнародних організацій, що займаються питаннями добробуту дітей;

беручи до уваги, що людство зобов’язане давати дитині найкраще з того, що воно має.

ГЕНЕРАЛЬНА АСАМБЛЕЯ

проголошує цю Декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування для їх власного блага і блага суспільства правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, так і добровільні організації, місцеву владу та національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:

Принцип 1.  Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визнаватися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінації за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження або інших обставин, що стосуються самої дитини чи її сім’ї.

Принцип 2.  Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та в соціальному відношенні здоровим
і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним завданням має бути найкраще за-
безпечення інтересів дитини.

Принцип 3.  Дитині має належати від її народження право на ім’я і громадянство.

Принцип 4.  Дитина повинна користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальні догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері включаючи належний допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Принцип 5.  Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.

Принцип 6.  Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це
можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, окрім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір’ю. На суспільстві і на органах
публічної влади повинен лежати обов’язок здійснювати особливе піклування про дітей, що не мають достатніх засобів до існування. Бажано, щоб багатодітним сім’ям надавалась державна або інша допомога на утримання дітей.

Принцип 7.  Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов’язковою, принаймні на початкових стадіях. Їй має надаватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної та соціальної відповідальності, і, врешті, стати корисним членом суспільства. Якнайкраще забезпечити інтереси дитини — це керівний прин цип відповідальних за її освіту і навчання; ця відповідальність лежить насамперед на батьках дитини. Дитині повинні бути надані можливості для ігор та розваг, що спрямовані на цілі освіти; суспільство й органи публічної влади повинні докладати зусилля з тим, щоб сприяти здійсненню вказаного права.

Принцип 8.  Дитина повинна за всіх обставин бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Принцип 9.  Дитина повинна бути захищена від усіх форм недбалого ставлення, жорстокості, експлуатації. Вона не повинна бути об’єктом торгівлі в будь-якій формі. Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй ні в якому разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров’я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвиткові.